Весно, ох, довго ж на тебе чекати!.. (Vesno, och, dovho ž na tebe čekaty!..)

Весно, ох, довго ж на тебе чекати!
Весно, голубко, чому ж ти не йдеш?
Чом замість себе до вбогої хати
Голод і холод, руїну і страти
В гості ти шлеш?

Бач, уже май зачинаєсь! О маю,
Чом же мерцем ти приходиш на світ?
Пусто і мертво по полю, по гаю
Лиш олов’янії хмари вкривають
Весь небозвід

Стогін іде по селищах убогих
Діти гуртами на задавку мруть
Сіна нема й стебельця в оборогах
Гине худібка, по долах розлогих
Води ревуть

«Згинем, – люд шепче. – Таж горе не саме
Звикло ходить. Або пошесть прийде
Або – не дай боже – Польща настане»
От як сей рік зустрічають селяни
Весно, тебе