Kolomyika

Закувала зозуленька, далеко її чути
Ми всі вільні українці, і так має бути!
Заспіваю про край рідний, про рідні Карпати
Та бо мені у Карпатах мило щебетати
Ой як вийду на вас, гори, коли в полонині
Так весело на серденьку, як малій дитині
Зійшло сонце із-за гори, та й на полонину
Освітлило, обігріло цілу Україну
Цілу Україну
Коломия, Печеніжин, Заболотів, Снятин, Станіславів, Городенка, Надвірна, Делятин
Коломия не помия, Коломия місто
В Коломиї такі дівки, як пшеничне тісто
В Коломиї такі дівки, як пшеничне тісто
Ой ви гори високії, позасувайтеся
Та на мої білі ніжки не сподівайтеся
Ой не зміню вас Карпати, хоч би-м як бідила
Бо Карпати рідна мати, що мня народила
Бо Карпати рідна мати, що мня народила
Болить мене головонька, як вечір настане
Прийди, прийди, мій миленький, може, перестане
А я таке зілля маю, що всі хлопці мої
А я піду до церковці, до тої нової
Болить мене головонька, аж вечір настане
Прийдеш, прийдеш, мій миленький, може, перестане
Що всі хлопці мої
А я піду до церковці, до тої нової
А я таке зілля маю, що всі хлопці мої
А я таке зілля маю, що всі хлопці мої
Коломия не помия, Коломия місто
В Коломиї такі дівки, як пшеничне тісто
Закувала зозуленька, далеко її чути
Ми всі вільні українці, і так має бути!