Болбочан (Bolbochan)

[Текст пісні «Болбочан»]

[Куплет 1]
Тихі міста на сході засинають в імлі
Але хтось підступає до міста й готує облогу
Добре стояти на власній землі
Ми просто літери на чорному тлі
Час нам дарує зливу — тривалу й вологу
Сходяться на вогонь безіменні бійці
Де ти, полковнику, з лавами і прапорами?
Сонце ховається в чорній ріці
Світло лежить на жіночім лиці
Але як нам тепер тримати відкритими брами?

[Приспів]
Сонце в небі, наче мітка в руці
Хай буде прощення наприкінці
Втікає туман у промислові міста
Хай виживуть сто зі ста
Ось тобі, Господи, все, що везли
Ворог нищить залізничні вузли
Та приходить у сни східняків і кримчан

[Постприспів]
Полковник Болбочан
Полковник Болбочан
Полковник Болбочан
Полковник Болбочан

[Куплет 2]
У смерті теж є невдачі та вихідні
Столітня війна триває уздовж залізниці
Ми з тобою залишились одні
Хтось уголос відраховує дні
І для нас поміж цими днями немає різниці
Бачиш, полковнику, це твої чорні полки
Це твої темні химери і перші прориви
Ти все в житті робив навпаки
Ти текст, написаний від руки
Ти теплий дух лівобережної зливи

[Приспів]
Сонце в небі, наче мітка в руці
Хай буде прощення наприкінці
Втікає туман у промислові міста
Хай виживуть сто зі ста
Ось тобі, Господи, все, що везли
Ворог нищить залізничні вузли
Та приходить у сни східняків і кримчан

[Постприспів]
Полковник Болбочан
Полковник Болбочан
Полковник Болбочан
Полковник Болбочан

[Приспів]
Сонце в небі, наче мітка в руці
Хай буде прощення наприкінці
Втікає туман у промислові міста
Хай виживуть сто зі ста
Ось тобі, Господи, все, що везли
Ворог нищить залізничні вузли
Та приходить у сни східняків і кримчан