Блюз китайських кросівок (Chinese Sneakers Blues)

[Текст пісні «Блюз китайських кросівок»]

[Куплет 1]
Одного літа, наприкінці 80-х, стоячи посеред свого дому
Я думав про те, що настав час усе тут залишити
Діти зростаються із домівками, пускають коріння, але потому
Стають дорослішими, себто стають злішими
І немає для тебе в твоєму домі нічого, окрім темряви
Начиненої свинцем страху та самотності (Самотності)
І згодом спогади твої стають зовсім нестерпними
І торкаються жіночого волосся, мов незворотності (Незворотності)

[Куплет 2]
В 90-ті я майже не виходив із дому, я тримав оборону
Ніби і чекав, що світ знадвору піде на мене приступом
Світ був ламаний і, попри те, що багато речей вимовлялися по-старому
Я їх просто не впізнавав за цими сутінками, за цим присмерком
Є час заходити в сутінь, і є час — її оминати
Світ був схожий на активіста з відсирілими листівками
Світ, в якому я жив, стискався до розмірів моєї кімнати
З музикою, ламкими істериками і китайськими кросівками

[Передприспів]
Довга твоя хода поміж надією і знемогою
Будуть снитися сни — сюжетні і віщі
Повір, ти теж пройдеш цією дорогою
Ти теж зупинишся на чорному роздоріжжі

[Приспів]
Сорок років ходи
Нас теж привели сюди
І в тебе немає надії
А в мене немає води
Але є цей надлам
І хтось веде лік тілам
І якщо все це лишається смерті
Що залишиться нам?

[Куплет 3]
Коли прийшли нульові, я вже знав — нічого не дається задарма
За все, що тобі дається, доведеться платити готівкою
Добрий мій, приречений світ, розбита моя казарма
Печальна домашня тварина, що виявилася дикою
А я часто згадував тих, хто залишив дім, у якому ми виростали
Де ми ставали мужніми, досвідченими і печальними
Нам говорили, що коли ми виростимо, ми станемо королями цієї вистави
А ми виростали і ставали дорослими, себто ставали звичайними

[Куплет 4]
Коли вже всі виросли, коли памʼять поступово почала переважати
Тягнучи до низу, волочачи річищем, огортаючи тишею
Душі наші для нас ставали подорожніми вантажами
Які тяжко було тягнути далі і гірко було облишити
І я говорив: «Будь вічним, місто, в якому нам випало бути
Бути загубленими, бути суворими, бути вічними»
Великий архангел помсти виводить нас за собою зі скрути
Годує хлібом птахів, співає пісень, які ми з дитинства вивчили
Будь доброю, мово, що складаєшся із тисячі звуків
Я так від тебе і не почув, ні пояснення, ні вказівки
Той, хто прийде за мною, вже вивчає нові назви провулків
Перевіряє кишені, шнурує дешеві китайські кросівки

[Передприспів]
Рвані твої шляхи, мічені утікачами
Гіркі твої зупинки — без хліба і спокою
Але і далі, мовчазними ночами
Зірка над тобою буде легкою й високою

[Приспів]
Сорок років ходи
Нас теж привели сюди
І в тебе немає надії
А в мене немає води
Але є цей надлам
І хтось веде лік тілам
І якщо все це лишається смерті
Що залишиться нам?