Автостопом по автостраді “Війна” (Avtostopom po avtostradi “Viyna)”

[Вступ]

І коли
Смородина сонця
Упала за горизонт
Я взяв
Усі свої речі
Усе своє життя
І рушив автостопом
По автостраді:
Вiйна

[Куплет 1]

Місяць креше золотою підковою
Вечір пахне порошею бузковою
За вікном небо, зорями вишите
А ви мені, мамо, листа пишете

Ви не хвилюйтесь, я служу в армії –
Хай усміхнуться у вас очі карії
Може, скоро приїду у відпустку я
І привезу, мамо, нову хустку вам

Ви з льоху молока виймете в глечику, –
Морський апетит в солдата-ракетчика
І хліба наріжете пахучого
Від нашого хліба нема луччого

Про борщ, мамо, говорити нічого –
Сипте мені, будь ласка, тільки рідшого
…А тепер ніч, під місяцем рудим
Хіба це дивно, що солдату сниться дім?

[Приспів]

Настане день
Скорботи світової –
І попливе у лодії труни
За вічний круг і пруг
Останній Воїн
Великої, Священної війни

[Куплет 2]

Грунти пісніють, скільки не тереб
Розм'якнуло все тло, мов кусні торфу
І чемно я за гратами дерев
Горбульку сонця зрізую у торбу

Для матері... І ясновид принишклий
Настирно кличе в хмільнокровий дол
Де вітряки горталися, мов книжки
На грудях-грудках знівечених доль

Вже скоро дім... А руки геть заклякли
Хоча нуртує скреснувшая кров
Скоріше тільки зойкнув би від клямки
У вгрузлих сінях виснажений крок

Така зорінь... Принаймні тільки вдома
Над гонами ясномелодніх піль
Незримою спаде, як повінь, втома
Вгамується і зненависть, і біль

[Приспів]

Настане день
Скорботи світової –
І попливе у лодії труни
За вічний круг і пруг
Останній Воїн
Великої, Священної війни

[Епілог]

Тополя шепче у вікна відчинені
Може, тому і сниться вночі мені
Оранжеве небо, зорями вишите
А ви мені, мамо, листа пишете
Цілую ваші золоті каракулі
Ви ж, мамо, як писали їх, то плакали