Два Нуль Один Вісім (Two Zero One Eight)

Покажіть мені весну, ніби завтра
Ніби варто все забути як страшний сон
Я прокинувся від сну, вже без жартів
Без надуманого свята, без корон

Я наївся досхочу, тепер досить
До сих пір тупих бажань, зайвих речей
Покажіть мені весну, нехай зносить
Зігріває, змінює, кудись тече
Щоразу затримую подих, ховаючись від людей
Я благаю більше часу вмить потемніло в очах
Я благаю повертайся, ніколи так не кричав

Два нуль один вісім я все стер
Розірвався та залишив у тобі серця шматок
Один вісім, що тепер, не старайся
Не сшивай діру, не вистачить ниток
Щоразу стримую сльози, ховаючись від людей
Я благаю, більше часу, вмить потемніло в очах
Я благаю, повертайся, ніколи так не кричав

(Я так багато тобі не сказав: я так хотів бути схожим на тебе
Ти найкращий з тих, кого я знав , я сумую, злітай вище неба
Я обіцяю, що ти будеш пишатись, завдяки тобі я той, ким я став
Я ніколи не буду прощатись, не плачу вже, перестав)

Я благаю більше часу, вмить потемніло в очах
Я благаю повертайся, ніколи так не кричав